6-7 березня в Амстердамі, Нідерланди, пройшла весняна зустріч комітетів Асоціації власників Європейських торговельних марок (MARQUES). У цій зустрічі взяли участь партнери компанії «Пахаренко і партнери» — Антоніна Пахаренко-Андерсон і Джон Андерсон. Зокрема, у межах цих зустрічей відбувся семінар «Вплив нещодавніх змін у судовій практиці ЄС на національну практику країн-членів».

Каміл Янссен (старший юрист Відомства у справах інтелектуальної власності Бенілюксу (BOIP)) відкрив роботу весняної зустрічі MARQUES розглядом впливу судової практики ЄС на національну практику (особливо в країнах Бенілюксу). Він зазначив, що слово «Бенілюкс» останнім часом згадується не так часто, і зауважив, що нині міжнародна співпраця у розширеному форматі стала нормальною практикою у Європі. Каміл Янссен роз’яснив структуру BOIP, масштаби його діяльності, а також обсяги роботи, з якими відомство має справу. Наразі робочими мовами відомства є голландська, французька та англійська. Воно є незалежним та працює на самофінансуванні.

Каміл Янссен почав свій огляд з аналізу обговорення в Європейському суді справи С-307/10 Чартерний інститут патентних повірених (справа IP TRANSLATOR) та її наслідків. Головний принцип полягав у тому, що звичайні люди повинні мати можливість перевіряти дані реєстру, щоб побачити, для яких товарів і послуг був зареєстрований той чи інший знак. Саме тому Європейський суд наголосив на тому, що перелік товарів і послуг, на який поширюється реєстрація, повинен бути «чітким і точним». Проте співробітники Відомства стикаються з труднощами при віднесенні товарів і послуг до класів МКТП. Значну роль відіграє прагнення гармонізувати практику OHIM із практиками національних відомств для досягнення певного рівня узгодженості. Деякою мірою позитивним наслідком цих спроб була підготовка Спільного звернення щодо неточних термінів.

Каміл Янссен для прикладу навів рішення BOIP у справі HITMAN, згідно з яким заявники, котрі використовують один чи більше неточних термінів, спочатку будуть зобов’язані їх уточнити перед тим, як їхні знаки можуть бути зареєстровані, а опоненти не матимуть права спиратись на них, проте, у разі використання таких термінів заявниками, вважатиметься, що вони заявляють знаки щодо товарів та послуг, які є тотожними або спорідненими з товарами і послугами опонента. 27 лютого 2014 року було прийняте рішення Загального суду у справі VOGUE (https://www.marques.org/Class46/default.asp?XID=BHA3630), яке стосувалось того, чи можна дійти висновку (без додаткових уточнень), що товар «парасольки» є тим самим, що й «аксесуари». Чи подаватиме OHIM апеляцію проти цього рішення? «Це може бути дуже цікава апеляція», — зазначив Каміл Янссен.

Крім того, обговорювалось майбутнє статті 28(8) переглянутого Регламенту про торговельні марки Спільноти: чи є необхідність у поданні протягом шести місяців від набрання чинності новим Регламентом декларації, яка б вимагала від власників торговельних марок Спільноти внесення змін чи уточнення до переліку товарів чи послуг, для яких вони прагнуть отримати правову охорону, але які згадуються лише як заголовки класів.

Також обговорили свіжу справу BOIР — передання справи ONEL/OMEL до Європейського суду (справа C-149/11) для встановлення, якою мірою використання торговельної марки Спільноти в одній конкретній країні можна вважати фактичним використанням цього знака у Європейському Союзі. Була розглянута ідея використання знака з погляду репутації, набутої розрізняльної здатності та безпосередньої природи, за допомогою застосування для кожної категорії різних критеріїв, що випливають з різних ролей, які мають ці категорії у законодавстві про торговельні марки.

Отже, які наслідки для національної практики мало рішення Європейського суду у справі ONEL/OMEL? BOIP та Відомство з інтелектуальної власності Великобританії застосували його у себе. Так само зробили Відомство з патентів і торговельних марок Німеччини та OHIM. В результаті не сталось нічого страшного. Відомство з інтелектуальної власності Великобританії, щоправда, пішло шляхом найменшого спротиву, зазначив Каміл Янссен, зайнявши позицію, згідно з якою будь-яке застосування в іншій країні є нормальним. Такої ж позиції дотримується OHIM. BOIP та Гаазький суд зайняли більш обережну позицію, а Верховний суд Німеччини у справі «VOODOO» вирішив, що використання в одній країні достатньо, якщо ця країна — Німеччина. Стосовно скорочення розриву між національною охороною та охороною у Спільноті, релевантними вважались положення щодо пріоритету та переходу від першої охорони до другої.

Була розглянута проблема реєстрації знаків після прийняття Європейським судом рішення у справі C-196/11 P FORMULA ONE (http://www.marques.org/class46/Default.asp?XID=BHA2842). Що відбудеться, якщо проти торговельної марки Спільноти подається заперечення на підставі очевидного факту, що національна реєстрація цієї торговельної марки є недійсною? Ці дві системи не залежні одна від одної, отже, на національну реєстрацію не можна зважати при процедурі розгляду торговельної марки Спільноти.

За інф. сайта MARQUES.