На офіційній сторінці Facebook «Верховний Суд» розміщено судову справу.  З повним текстом постанови КЦС ВС у справі № 490/7071/16-ц (провадження № 61-25815св18) від 6 листопада 2019 року можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85493183.

Двоє співавторів сортів рослин просили суд визнати недійсними договори про передачу їх власником – ТОВ «Науковий інститут селекції», виключних немайнових прав інтелектуальної власності на ці сорти рослин третьому співавтору.

Позов обґрунтовано тим, що власник порушив ч. 4 ст. 51 Закону Украйни «Про охорону прав на сорти рослин» щодо попереднього повідомлення авторів сорту про намір відчужити виключні майнові права інтелектуальної власності та їх переважне право стати суб’єктом майнових прав.

Суд першої інстанції задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції скасував попереднє рішення та відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду змінив рішення апеляційного суду та виклав його мотивувальну частину в редакції своєї постанови з огляду на таке.

Законодавець розмежовує конструкції «відмова від майнового права» і «передача майнового права».

Правовим наслідком відмови від майнового права інтелектуальної власності на сорт рослин є те, що цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа. Тобто у разі відмови від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вони не передаються іншому суб’єктові. Натомість під час укладення договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин відбувається передача (перехід) від одного суб’єкта до іншого. Відмінність правових конструкцій «відмова від майнового права» і «передача майнового права» впливає і на вибір правових норм, які регулюють відносини при відмові від майнового права і при передачі (переході) майнового права.

У справі, що переглядається, на підставі оспорюваних договорів відбулася передача (перехід) майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин, а не відмова від них. Тому на правовідносини сторін не поширюється положення ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). І, відповідно, ТОВ «НІС», якому належали майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин, не зобов’язане повідомляти авторів сорту про укладення договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності.

Крім того, колегія суддів відхилила аргументи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин абз. 2 п. 1.3. Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 21 лютого 2003 року № 244, оскільки на рівні Конституції України та закону не передбачено можливості міністерства приймати нормативні акти, які встановлюють переважне право автора сорту на набуття майнових прав інтелектуальної власності та обов’язок суб’єкта майнових прав інтелектуальної власності на сорт повідомляти автора сорту про їх передачу іншій особі.

 Джерело інформації офіційна сторінка Facebook «Верховний Суд»: https://www.facebook.com/supremecourt.ua/posts/560876844687205?__tn__=K-R